Людина говорить про завдання шкоди собі, є дезорієнтованою, не може назвати своє ім’я чи місце перебування, погрожує нашкодити іншим, плаче або кричить – все це може бути ознаками сильного стресу.
Ці ознаки є природними та з часом можуть змінюватись. У деяких людей можуть бути більш тривалі та інтенсивні реакції. У надзвичайних обставинах це нормально, однак може призвести до того, що людина перестає нормально функціонувати. Що робити, щоб допомогти?
- Безпека понад усе! Впевніться, що вашому співрозмовнику та іншим людям нічого не загрожує.
- Скажіть людині, що ви хочете їй допомогти. Якщо потрібно, представтесь.
- Зберігайте спокій. Не кричіть на людину та не обмежуйте її фізично.
- Проявіть терпіння та переконайте людину, що ви готові її вислухати. Однак не змушуйте говорити.
- Запропонуйте тихе місце для розмови, безалкогольний напій чи ковдру – ці прояви турботи дадуть відчуття безпеки. Запитайте про потреби людини – не вважайте, що ви самі це знаєте.
- Поверніть людині відчуття контролю над ситуацією. Якщо вона тривожиться, запропонуйте їй дихальні вправи. Якщо втратила відчуття зв’язку з реальністю, нагадайте їй, де вона перебуває, день тижня та хто ви. Попросіть назвати речі, які є у безпосередньому оточенні: «Скажіть, що ви чуєте?», «Назвіть, що стоїть поруч з вами».
- Допоможіть інформаційно – підкажіть людині, де та яку допомогу вона може отримати. Переконайтесь, що вас зрозуміли. Уточніть, чи має людина додаткові запитання.
- Намагайтесь не залишати співрозмовника наодинці. Якщо у вас немає змоги бути поруч, знайдіть надійну особу (колегу, друга), яка може подбати про людину, доки ви не знайдете допомогу чи допоки людина не заспокоїться.
- Зверніться за спеціалізованою допомогою. Не намагайтесь зробити більше, ніж ви можете.
Дозвольте професіоналам (психологам, лікарям, медсестрам) надати допомогу. З’єднайте людину напряму з необхідною службою або переконайтесь, що вона має контакти та чіткі інструкції з отримання подальшої допомоги.
