Започаткована традиція  до Дня людей похилого віку

Життя людське дуже швидкоплинне. У дитячі, юнацькі, молоді роки не помічаєш, як швидко летить час. Наче недавно ходив до школи, штурмував інститутські вершини, торував трудову ниву, створював сім’ю, ростив дітей. Здавалося, усе життя попереду… Та якось зовсім непомітно діти виросли, народились онуки, трудові звершення добігли кінця. І ти, такий колись потрібний усім, такий незамінний, все частіше проводиш час на самоті, біля телевізора чи поряд з домашнім улюбленцем. У дітей і онуків своє життя. Ні, тобі не хочеться їх докоряти за рідкісні візити, за те, що іноді забувають зателефонувати. Тепер вже вони комусь дуже потрібні. Це життя! Але так іноді хочеться, щоб згадали, щоб підняли слухавку і запитали: « Мамо, тату, як Ви там?» А як оживають очі, коли прибіжить онуча, обійме, пригорнеться до тебе… Куди діваються в цю мить усі болячки, усі твої невирішені проблеми?!

Наші бабусі й дідусі! Не думайте, що ми забули про Вас. Ми Вас любимо, рідні, і безмежно вдячні Вам за життєву мудрість, за безцінні знання та слушні поради, за готовність підтримати і допомогти, за гідний приклад для нас. Ми щиро дякуємо Вам за любов і тепло, бажаємо вам миру, щастя, добра, міцного здоров’я. Обіцяємо, що будемо частіше приходити чи приїжджати на гостину і своїх батьків із собою візьмемо. Вони теж сумують за Вами, кажуть, що «дорога додому – це дорога в дитинство, а воно, на жаль, не вічне». Ми будемо приділяти Вам більше уваги , радувати Вас своїми успіхами в школі. А щоб Ви не сумнівалися в наших словах, йдемо до Вас у гості з «Книгами молодості» Вашої. Цікаво, чи не забули Ви, якими були колись? Ми вирішили зробити такі зустрічі традиційними. Щороку Вас чекатимуть наші нові сюрпризи.

Учні 5 –А класу та класний керівник Токовенко Алла Іллівна.