Булінг

 

Проблема булінгу, як психологічна, була окреслена ще в 70-80-х роках минулого століття у Швеції, потім в Німеччині, Польщі та інших країнах Європи. Важливим є те, що це слово пов’язане з довготривалим виключенням особистості, учня, дитини з групи, класу, колективу. Булінг — це регулярне та цілеспрямоване нанесення фізичної й душевної шкоди людині, дитині. Це довготривале “відторгнення” дитини більшістю членів класу чи групи. Як показують дослідження, актуальним в учнівських колективах стало поняття «мобінг» (від англ. — натовп, глум й означає психологічний терор, який здійснює група по відношенню до особистості).

Види булінгу:

·  бойкот,

·  причіпки,

·  кепкування,

·  дезінформація,

·  доносительство,

·  спричинення шкоди здоров’ю,

·  кібербулінг (електронні листи, sms-повідомлення, зняття бійок на телефон, розміщення в Інтеренеті відео),

·  дрібні крадіжки або псування особистих речей.

Крім того, в залежності від походження, булінг поділяють на вертикальний (боссинг) — від керівництва, або відповідно від підлеглих, і горизонтальний — від колег або учнів.

Передумови булінга з боку жертви:

–   конкуренція з вже існуючим авторитетом (через відхилення від психологічних рамок колективу, начальства);

–   стиль поведінки, як у жертви (слабкість, жалібність, хлюпкість).

Найчастіше жертвами шкільного насилля стають учні, які мають:

o    фізичні недоліки або вади – ті, що носять окуляри, діти зі зниженим слухом або з руховими порушеннями;

o     особливості поведінки – замкнуті або імпульсивні;

o     особливості зовнішності – руде волосся, веснянки, виступаючі вуха, криві ноги, особлива форма голови, вага тіла (повнота або худорлявість) тощо;

o     страх перед школою;

o     відсутність досвіду життя в колективі (так звані „домашні” діти);

o     хвороби – епілепсія, заїкання, порушення мовлення,  дисграфія (порушення письмової мови), дислексія (порушення читання), дискалькулія (порушення здатності до рахування) і т.д.;

o     низький рівень інтелекту і труднощі у навчанні;

o     обдаровані діти;

o     неохайні (мають брудні речі, неприємний запах) ;

o     фізично слабкі, невпевнені, емоційно реагуючі, тривожні.

Для учнів, які отримали статус відторгнутих, або ізолянтів, характерним є об’єднання в мікрогрупи, які переростають у так звані “групи ризику”. Відсутність корекційного впливу на таких учнів, інтеграція даних мікрогруп сприяє формуванню відхилень у поведінці учнів, а це впливає на стан правопорушень у навчальному закладі і створює негативний мікроклімат в учнівському колективі. Об’єднуючись між собою, такі учні порушують робочу атмосферу на уроці, викликають негативізм і роздратування у вчителів, висміюють або принижують однокласників, конструктивно налаштованих на навчання.

Сучасні діти про людську жорстокість знають більше, ніж їхні ровесники 20-30 років тому. Причиною цього є демонстрація сцен насильства у ЗМІ. Спостерігається пережите насильство не лише в кіно, а й на власному досвіді, а саме в сім’ях, сценах приниження в класі (бійки, вимагання грошей, психологічний тиск, словесні образи). Причиною булінгу може бути не тільки агресія або страх, а також нудьга і монотонність, бажання розвіятись чи виділитись серед інших. Наслідки таких “розваг” відображаються на особистості і супроводжуються психосоматичними порушеннями.

Як не прикро, але однією з причин “булінгу” є й нестабільність сучасної сім’ї (багато дітей живе з одним із батьків, значна частина дітей проживає з родичами або опікунами у зв’язку з виїздом батьків за кордон, існує багато функціонально неспроможних, деструктивних сімей). У зв’язку з цим у дітей в таких сім’ях з’являються емоційні розлади, депресивні стани, агресивність, що значною мірою впливає на взаємовідносини в учнівському колективі.

Булінг вкрай негативно впливає на соціалізацію жертви, дезадаптуючи її з усіма витікаючими звідси наслідками, а саме: руйнування або ж затримка формування сфер, в яких здійснюється становлення особистості – діяльності, спілкуванні, самосвідомості.

Наслідки булінга 

·  неадекватне сприйняття власної індивідуальності – занижена самооцінка, комплекс неповноцінності, беззахисність;

·  неадекватне сприйняття реальності – формування дезадаптаційних захисних психологічних механізмів;

·  тривога, стрес, фобії, депресії, неврози, страх;

·  відхилення в поведінці – адиктивна, антисоціальна (крайньої формою якої є кримінальна), суїцидальна;

·  формування залежностей: алкогольна, тютюнова, наркотична, психологічна і т.д.;

·  порушення в комунікативній сфері (крайнім випадком є розлади мовлення) –  страх спілкування з людьми, крайню недовіру до людей, відсторонення від спілкування з колективом (в школі це проявляється у вигляді прогулів).

Напрямки превентивної роботи:

–   підтримуйте позитивний статус дитини (потенційної жертви булінгу) в класі;

–   підкреслюйте важливість спільної роботи у колективі;

–   формуйте в учнів навички самоконтролю, асертивної поведінки та позитивне ставлення до себе;

–   засуджуйте твердо й постійно деструктивну й антисоціальну поведінку учнів;

–   використовуйте в роз’яснювальній  профілактичній діяльності такий матеріал, що спонукатиме слухачів до міркувань та осмислення власної поведінки;

–   заохочуйте учнів до позитивних зрушень в особистісному зростанні, тобто підтримуйте у них прагнення до самовдосконалення.

Основні завдання соціально-педагогічної і корекційної роботи з жертвами шкільного насилля:

–   створити психологічний комфорт для отримання жертвами булінгу позитивного досвіду підтримки і довіри;

–   сформувати навички упевненої поведінки, розвинути впевненість в собі, позитивне самосприйняття;

–   допомогти учням розвинути навички конструктивного спілкування, комунікативну компетентність;

–   мінімізувати відчуття людиною своєї одинокості шляхом формування потреби у приналежності до групи;

–   підвищувати рівень емоційної комфортності шляхом зниження тривожності;

–   працюючи з колективом, в якому зафіксовано явище булінгу, необхідно в напрямку зниження агресивності, формування толерантності, емпатійності в учнів з метою вторинної профілактики виникнення булінгу.