Урок мужності «Героями не народжуються», присвячений героям зони АТО


“Любов до Батьківщини і любов до людей є два швидких потоки, які, об’єднуючись, утворюють могутню ріку патріотизму”.

В.О.Сухомлинський

Щасливі ми, що народилися і живемо на такій чудовій, багатій, мальовничій землі – на нашій славній Україні! Тут жили наші діди й прадіди, тут живуть наші батьки – тут корінь роду українського, що сягає сивої давнини.

Нема життя без України, бо Україна – це доля, яка випадає раз на віку, бо Україна – це мати, яку не вибирають, як і долю, бо Україна – це пісня, яка вічна на цій землі.

Україна – це наша рідна земля, рідний край, де ми народилися. Її багатство – це хліб і цукор, сталь і вугілля, літаки і комп’ютери. А ще тихі озера, безкраї лани пшениці, квітучі поля льону, вишневі сади. Це гори Карпати і шахти Донбасу. Це – калина, барвінок, м’ята. Україна – це земля, де ми з вами живемо, де живуть наші рідні, де жили наші предки. І все це треба любити, пам’ятати, берегти!

Ми з вами навчаємося, живемо в мирі. А є такі місця в Україні, на сході держави, де діти не мають змоги зараз ходити до школи. Бандитські угрупування, терористи стріляють у мирних людей. Є поранені, багато людей убиті. Триває АТО – антитерористична операція. На сході нашої країни в окремих містах, селах не працюють школи, дитячі садки. Немає газу, води, світла. Люди вимушені голодувати, жити в підвалах.

Сьогодні в багатьох українських сім’ях діти з нетерпінням чекають повернення батька із зони АТО. Вони пишуть листи підтримки воїнам, пишаються героїзмом та мужністю тих, хто захищає  Україну. 

Люди, які захищають нашу Вітчизну – герої. Вони мужні, сміливі, сильні. Є такі і в нашій українській землі. Хвала їм і слава! Але є вже і загиблі. Саме їм, героям присвячений Всеукраїнський народний благодійно-патріотичний проект «Мій дім – Україна». Борис Білик створив інтернет-книгу «Героями не народжуються».

В ній розповідається про учасників бойових дій — уродженців не лише Миколаївщини, а й всієї України, які за проявлені мужність  і відвагу в боротьбі з ворогом нагороджені найвищими державними нагородами – більшість із них, на жаль, посмертно.

Гортаючи сторінки цієї книги – Книги пам’яті Героїв сучасної війни – ти матимеш змогу доторкнутися своїм серцем  до їхнього безсмертного подвигу, до життєвих історій простих хлопців, твоїх краян, які, як і ти, мали свої фантастичні мрії та світлі плани  на майбутнє. Ти зрозумієш, як у свій час кожен із них усвідомив, що  в Україну прийшло лихо, і, не вагаючись, пішов рятувати свій народ.  Пішов, аби не дати віроломній війні перекинутися з Донбасу на всю  країну.  

У книзі багато фотографій. Переглядаючи світлини Героїв, уявляй їх  живими, усміхненими й життєрадісними. Адже їхні історії – це історії  нелегких людських доль, обпалених й обірваних війною, історії синівської вірності Україні та її народові, історія лицарської мужності й високого патріотизму. 

Із глибокою шаною схилімо голови перед їх світлою пам’яттю –  пам’яттю мужніх синів України.

Криворізький пам’ятник героям АТО – перший в Україні. Прообразом бійця на постаменті став криворіжець, захисник Донецького аеропорту Євген Абросимов. Мінометник-кіборг із позивним “Абрикос” – не прихильник надмірної уваги до себе. Бо переконаний: сила духу – в патріотизмі усіх кіборгів, які змогли вистояти ті 242 героїчні доби.

Меморіал “Струни пам’яті” на честь військовослужбовців, загиблих в зоні проведення АТО.

Відкритий: вулиця Адміральська 22, м. Миколаїв.

Зберіглася давня легенда ще козацьких часів: коли на країну нападали вороги зі сходу і заходу, півдня і півночі, коли в нерівних боях полягли кращі захисники народу, на велику раду зібралися старі вожді, наймудріші книжники, сліпі кобзарі. “Що чинити далі? – з болем і розпачем запитували вони. – Розбиті наші останні полки, захоплені ворогами останні фортеці…” І тоді піднялися найдревніші із кобзарів: – Неправда, – сказали вони, – останній полк ніколи не може бути розгромлений, остання фортеця ніколи не здається! Бо це те, що в душі кожного: наша дума, наша пісня, прадавні звичаї і традиції. Їх можна віддати лише добровільно – але ми не віддамо, бо ми народ одвічний, потужний і життєдайний. Биті, знекровлені, палені й топтані, ми знову піднімемося з руїн, із попелу, і знову воскреснемо, розквітнемо, забуяємо!..

Сьогодні, на жаль, нам доводиться захищати свою незалежність та єдність. Та українці сильній і незалежний народ. Про це свідчить історія. Ми впевнені, що в нашій країні пануватиме мир та спокій.

Побажайте нашим захисникам скоріше повернутися додому з перемогою.

У всіх людей одна святиня,

Куди  не глянь, де не спитай.

Рідніша їм своя пустиня,

А ніж земний в пустині рай.

Її всі згадують щоднини,

Нема без кореня  рослини,

А нас, людей, без Батьківщини.